Eze 17 | UkrOgienko | STEP | А понад те, сину мій, будь обере́жний: складати багато книжо́к — не буде кінця́, а багато навчатися

Ezekiel 17

Пі́дсумок усього: Бога бійся!

Слова мудрих — немов оті ле́за в ґірли́зі, і мов позаби́вані цвя́хи, складачі́ ж таких слів, — вони да́ні від одного Па́стиря. 1 А понад те, сину мій, будь обере́жний: складати багато книжо́к — не буде кінця́, а багато навчатися — мука для тіла! 2 Підсумок усьо́го почутого: Бога бійся, й чини́ Його за́повіді, бо належить це кожній люди́ні! 3 Бо Бог приведе́ кожну справу на суд, і все потаємне, — чи добре воно, чи лихе! 4

5 6 Соломонова Пісня над піснями. ^{▼▼По-єврейському Šir hašširim, по-грецькому Άισμα άσμάτων, по-лат. Canticum Canticorum, по-церко-слов. Песнь песней.}

Ту́га молодої за своїм молодим

7 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина! 8 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе! 9 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе! 10 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, ^{▼▼Кедар, другий син Ізмаїла, 1. М. 25. 13, родоначальник бедуїнів. Пор. Іс. 60. 7.} мов за́навіси Соломонові! 11 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“ 12 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“ 13 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.

Взає́мне оспі́вування краси́

14 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько! 15 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста! 16 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“ 17 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі. 18 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене! 19 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“! 20 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“ 21 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень! 22 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“ 23

Глибоке взає́мне коха́ння

24 „Я — саро́нська троя́нда, я доли́нна ліле́я!